Білі гори, свіжі зорі,
Степ незайманий бриніть...
На цнотливому просторі,
Місто дрівнєє стоїть...
Соняшник духмяним полем
Ранком розквіт пив з росою...
Дід світанком ясночолим
Жито жав по над горою...
Степе, батько степ одягнись в туман,
Бачиш, як зрадів Харківський Лиман...
А у нашому садочку
Вишні, яблуні цвітуть...
І калиновую нічку
Зорі стрічкою плетуть...
Місяць гарний бурштиновий
Тихо плив в Чумацький Шлях,
І запашний дух липневий
Танув на моїх устах.
Степе, батько степ одягнись в туман,
Бачиш, як зрадів Харківський Лиман...
Вечір за горою тане,
Златом стелиться захід...
Швидко ніченька настане,
Зникне його рижий слід...
Дихали росою з медом
Горді яблуні мої...
І співали з зорепадом
В гаю славні солов`ї...
Степе, батько степ одягнись в туман,
Бачиш, як зрадів Харківський Лиман...
А земля пишалась хлібом...
І ромашковим вином,
Соковитим, добрим житом,
Молодецьким міцним сном.
Де з гітарою блукає
Юний Вася Городець...
Синяву небес шукає
В ночі Сіверський Донець...
Степе, батько степ одягнись в туман,
Бачиш, як зрадів Харківський Лиман...
Наречені були чисті,
Як троянди ясний квіт...
Пісні славні, променисті
У перлині дивних літ...
Милувались білі гори
Вродою своїх степів
В Бєлгородськім синім морі...
Сяйвом золотих полів...
Степе, батько степ одягнись в туман,
Бачиш, як зрадів Харківський Лиман...