Моя рука не знає болю відчуття,
Як ти тендітно бавиш своїм перстом
Мою напівпрожиту лінію життя,
Що тихо тане, змінюючи версти.
У нас в очах синіють небеса,
А на долонях проліски буяють цвітом.
Усе життя – то наша віддана краса…
Краса, що людям стала заповітом.
Поміж дерев, де наші тіні грали,
По тих стежках, де наша йшла любов,
Ми сині квіти радісно збирали,
І посміхались любо, знов і знов.
І погляд твій, немов моє прощення,
Я бачу в ньому світле укриття…
В твоїх очах живе моє натхнення,
А де воно, там все моє життя.
_______________________
© R. Tserkovnyy, 2018