Квітень, вже на порозі…
Квітень, вже на порозі, зеленіє верба,
Я ж, усе у тривозі. В моїм серці журба…
Де дівчина кохана? І чому все мовчить?
Вона серцю бажана, то чому ж не спішить?..
Візьму й піду до мами, до рідної єї,
Насмілюсь, запитаю, про Наталю, в неї.
Може серце розтане і вона все розкаже,
Де шукати дочку, мені знову підкаже…
Любив я Наталю, та знайшовся, десь інший,
І мабуть, серед нас, оказався я гірший.
А трикутник, в кохані – добра не приносить,
Все далі, та далі, мою Долю відносить…
Повернися Наталю, повернися, до мене,
Я тебе ж так кохаю, як самого себе.
Цілував твоє личко і гарнії брови,
Повертайся до мене, моя чорноброва.
07:30.12.04.2018.