Так стало тепло на душі,
Коли згадав своє дитинство
Там добрий тато, дві сестри,
Ласкавий погляд материнський.
Ні хто ,нікуди не спішить,
Там щастя безліч ,як намиста,
Там час так швидко не летиь,
Там скрізь сади рясні, барвисті.
Немає клопоту в думках
Лише один, стати дорослим,
Щоби пізніше у роках
Згадати,як я бігав босим.
Коли в ночі,щоб замість спати
Шукав по нишпірках цукерки
Від мене ,що ховала мати,
Але знаходив,бо був впертим.
Солодкі спогади про це
По троху розум мій дурманять.
Бо ніби випив я винце,
У сон відправив свою пам’ять.
Сосєдка О.Д. 10.04.2018 р.