Казка

Посивіло небо, спопеліле запеклою битвою
Між коханням, ненавистю, зірками
Та сонця промінням,
Між янголами та людською молитвою,
Омріяними хмарами, тяжкою реальністю, мов каміння.
А ти дивись на мене, не побач це божевілля.
Я зберігатиму тебе від сльоз. Отруєне
Ми разом випили з тобою зілля.
Ти, я-бінарне тіло, лиш роздвоєне.
А ти вплети мені в волосся квітку,
По плечах розсипай пелюстки.
Мене забери, вкради з цієї клітки,
Тут не вистачає твоєї акустики.
Не вистачає твоїх пісень,
Без них до мене сон не завертає.
З тобою я находжу кисень
І болі в ребрах вже не відчуваю.
Ось що написано у моїй казці:
Дівча з волоссям кольору веселки,
Пророчили їй щастя ясновидці,
Але в сльозах потоне, запливши далеченько,
Ця русалонька.

31 липня 2017


Рецензии