***

***
Мабуть, нам не вистачало лиш штопору,
Щоб бути ще більш закоханими,
Чи якогось там сумного опору
Один від одного,
Бо заклопотаними
були скоріш, ніж вільними.
Ніж ріже ледь-ледь, гостріше римами
Чи просто заповнювати келихи сухим,
Крихким, болючим, червоним.
Крізь розряджені телефони,
Розбавлені коктейлі у барі
За стійкою.
Обіцянки бути сильним і стійким.
Було би добре, насправді?
Писати список покупок: багет у крафті,
Спілий авокадо, щось на сніданок,
Наостанок
Завжди хочеш сказати більше,
Ніж здатен.
Проходити турнікети метро,
не рознімаючи рук.
Мов підлітки вдавати з себе пуаро,
Заповнюючи діру
Порожнечею.
Мабуть, будь-який крок назад є втечею.
Та як  розпізнати можливість
Бути вище за всі образи.
Найкраще зі слів - «разом».
Найгірше - з кимось іншим
Ділити спільні мрії.
Вірю-не вірю.
(Чому це не вважається грішним?)
І боляче, навіть, не тому,
Що в кожному месенджері
Непрочитане моє повідомлення.
(Це жере,
Але звикаєш потроху)
Я не чекала оновлення
Чи, не дай Боже, бути десь першою
Та хоча б нівроку.
Бо легше я
Покину зал очікування:
Кожна колія, маю гадку,
закінчується посадкою
Чи «проводжаючі, покиньте вагони».
Я і є той вагон,
А ти — чиясь ікона.
Закон,
Центи, копійки, крони.
Безцінні, за них вже не придбати квиток.
Все, що залишилось - передбачення із сільпо
З присмаком дешевої піци
Та обмінювати кришки від кока-коли на новорічні дрібниці.
10/04/2018