А чи я зможу у віршах своїх
Твою красу небесну змалювати,
Чи може слово з бідних уст моїх
Такою силою рядки ці наділяти?!
Ні! Все, що вийде з-під мого пера
Не буде варте й сотої частини
Тієї, котра мить мого життя
Зробила вічністю без зайвої хвилини!
Але не здатна крига навесні
Утримати величний хід ріки;
Так і моїй душі не заховать
Кохання, що спроможне зпепелять!
Отож нехай рядки вірша вберуть
Всю пристрасть серця і любові суть!