"ірпінь мене" (з нової чудової збірки Наталія Бельченко (Nathalie Beltchenko) "Знаки і знади")
Під цим впливом в мене написалося щось таке:
давай підем в похід – за містом небо вище,
там завжди простір є і мріям і сльозам.
там миропіль мене, руками оповивши,
хотінь, буринь, ярунь, курінь та березань.
там будем вільні ми та розігнемо спини,
турботи тонуть хай у сморода клубах.
там радомишль мене, не знаючи упину,
купель, познань і грунь та навіть чорнобай.
назавжди зникнуть там усі перестороги,
втамуєм спрагу там повітрям запашним.
там ізяслав мене до млосної знемоги,
терни, сари, ромни, вири, стовпи, мошни.
найкраще шоу там – у вирії заграви,
і дійсно справжню суть там має кожна річ.
там біловіж мене на ковдрі різнотрав'я,
бахмач, овруч і дич, та ніжно межиріч!
***
Повинен зазначити, що Миропіль, Радомишль, Біловіж, Ізяслав, Хотінь, Буринь, Ярунь, Курінь, Березань, Купель, Познань, Грунь, Чорнобай, Бахмач, Дич, Овруч, Межиріч, Терни, Сари, Ромни, Мошни, Вири, Стовпи - не усі мають наголос на останньому складі.