Людська природа взяла верх над кволим духом
І зрікся Господа свого відважний учень.
Хоч говорив : "Піду на смерть і у в'язницю!"
Та потім чути : "Я не з них!" Злякавсь служницю...
Що незнайомий, всім сказав, з цим Чоловіком.
А потім гірко заридав під півня крики.
Хто б міг подумати! Петро! Таке падіння!
А погляд Господа вогнем пече сумління...
А далі буде смерть Христа після розп'яття...
Ця п'ятниця- страсна, страшна! Де сили брати?!
...Помер Господь. Поклали в гріб, приклали камінь.
Субота...Час спинив свій біг...Як жити далі?
Як жити далі? Що робить? Петро не знає...
Сказав, що рибу йде ловить. Човна латає.
Та ось неділя. Люди йдуть - знайомі лиця.
Та що ви кажете таке?! Воскрес Спаситель?!
Велів сказати, що й Петра жде в Галілеї?!
Це сон? Мій Боже, я не сплю? -Петро в блаженстві!
А потім буде зустріч, та, єдина в світі
І прощення в очах Христа й святі обійми!
...Так іноді буває, що... ми обіцяєм.
Та чи дотримаєм тих слів, й самі не знаєм.
Коли безхмарно, спокій, мир - то вірить легко.
А раптом зміняться часи? О,браття, сестри,
Не станемо судить Петра, Петро піднявся.
І потім за свого Христа прийняв розп'яття.
Не зрікся більше. Вірним був він аж до смерті.
Вниз головою розп'ялИ. Петро так ствердив.
Себе достойним не вважав розп'ятим бути
Як Той, Кого Петро предАв. Так кажуть люди...
Себе у груди вже не бив і слів не кИдав,
Бо дуже добре зрозумів, у Кого сила:
Хто може дух нам підкріпить, щоб вірним бути,
Хто допоможе все пройти й не повернути.
Людська природа, плоть - слабка. Вся сила - в Бога!
Тож покладаймось на Христа, Він допоможе.
Він обіцяв, Він доведе Своїх до раю!
Отож довірмося Йому, себе - зрікаймось.