Загорнулася душа в дріт колючий.
Не звертайся до бажань та й не мучай.
Не дивись і не кажи що красива.
Коли серце розрива,мови сила.
Коли погляд в інший бік,нині бігав.
Не спинився ні на мить...тільки плигав.
І обманом обдавав не коханням...
Як же важко що згорить пташка рання.
І образа ще співа в серці чистім...
І душа схова себе у намисті.
Як же гірко що обман є туманом.
А кохання вмерло знов...надто рано.
(Понкратова.О.В.)