Розмай накрив зелені доли,
День співом радісним бринить,
І понад край пшеничним полем
Мак лине в сонячну блакить...
Вогнем червоний мак палає
У височінь, за небокрай
Та оберегом захищає
Він нашу землю, рідний край.
Багряно квітне оксамитом
Яскраве море й квітка ця,
Немовби дзін, несамомито
Лунає людям у серця.
Мов кров людська палають квіти,
Несуть любов і майбуття,
Щоб мали долю наші діти,
Надію, щастя та життя!