(перевод с украинского языка)
Ещё немного и увижу я цветенье
Усталой груши, сада старшины,
Воспоминаний детских блекнут тени,
И нет в них страсти, горечи, вины.
Я снова здесь в саду у бабушки, у мамы,
И вспоминаю платье цвета «беж»,
В нём шелковицы чёрной полные карманы,
А что ещё до завтрака поешь?
А крики бабушки: «Мой бог, блины остынут!»,
Сметана, два варенья на столе,
Пригорок этот с земляникою за тыном,
И запах сдобный тех далёких лет.
Цветущей старой груши белые щепотки,
Они в глазах не тают без следа,
Умчалось детство, озарив лучом коротким,
Куда-то в мир иной, но вот куда?
Оригинал:
Елена Цивка
© А за вікном от-от розквітне груша
А за вікном от-от розквітне груша,
Дитинства спогади… Щаслива ностальгія, -
Я нею відтепер лікую душу,
І по-дитячому про щось сміливо мрію.
Я знову тут, - таке дівча маленьке!
Кудись біжу по квітах деревію.
Шовковиці повнісінькі кишеньки, -
Про випадок, «А раптом зголоднію?»
Бабуся вже гукає до сніданку,
Всміхається, плете у котре коси.
Духмяний чай, оладки і сметанка…
І щось цікаве про життя дорослих…
І щось про те, що зрозуміти мушу,
Щоб по життю не йшла, немов наосліп.
А за вікном от-от розквітне груша, -
Нічого я не зрозуміла й досі…