Душа не може не боліти
Якщо вона вчинила гріх
Лише у тих, хто прагне жити
Як наш Господь велить для всіх.
Душа від сорому палає,
Їй посмішка не до лиця.
І миру з Господом шукає
На час загублена вівця.
І нам не варто докоряти,
Бо хто із нас є без гріха,
Щоб нам й самим при тім не стати
Неначе гілка та суха.
Щоб не сприйняти Божу щирість -
Для сумнівів нема підстав.
Для всіх жива Господня милість,
Але найбільш для тих хто впав.