ДАВНЯЯ ВЕСНА
Перевод стихотворения Леси Украинки
Весна была весёлой, щедрой, милой,
Лучом играла, сыпля лепестки,
Летела быстро, как дано стокрылой,
За нею пташки певчие, легки!
Всё ожило вокруг, всё зашумело,
Весёлый гомон пробудил от сна!
Всё пело, всё смеялось и звенело,
А я, больная, в комнате одна.
Я думала: «Весна для всех настала,
Подарки всем несёт она, ясна,
Лишь мне одной подарка не досталось,
Меня забыла звонкая весна».
Нет, не забыла! Заглянув в оконце,
Ветвями яблоня махнула мне,
В листве зелёной замелькало солнце,
Цветы посыпались, как белый снег.
Нахлынул ветер, и в светёлке тесной
Он о весенней воле распевал,
И с ветром доносились птичьи песни,
Любимый лес свой отзвук с ним прислал.
Моя душа отныне не забудет
Того подарка, что весна дала;
Ведь не было и никогда не будет
Весны такой, как за окном цвела.
24 апреля 2018 года
ДАВНЯ ВЕСНА
Леся Українка (Лариса Петрівна Косач-Квітка, [1871–1913])
Була весна весела, щедра, мила,
Промінням грала, сипала квітки,
Вона летіла хутко, мов стокрила,
За нею вслід співучії пташки!
Все ожило, усе загомоніло –
Зелений шум, веселая луна!
Співало все, сміялось і бриніло,
А я лежала хвора й самотна.
Я думала: «Весна для всіх настала,
Дарунки всім несе вона, ясна,
Для мене тільки дару не придбала,
Мене забула радісна весна».
Ні, не забула! У вікно до мене
Заглянули від яблуні гілки,
Замиготіло листячко зелене,
Посипались білесенькі квітки.
Прилинув вітер, і в тісній хатині
Він про весняну волю заспівав,
А з ним прилинули пісні пташині,
І любий гай свій відгук з ним прислав.
Моя душа ніколи не забуде
Того дарунку, що весна дала;
Весни такої не було й не буде,
Як та була, що за вікном цвіла.
1894 року.
Поезію вперше надруковано у циклі «Мелодії» (збірка «Думи і мрії»). Дата спільна для всього циклу — 1893 – 1894.