Україно моя калинова,
Біль та туга моєї душі,
І Шевченківське батьківське слово,
Навесні солов'їні гаї.
Заквітчалась вишневим садочком,
І волошками, маком в полях.
Житнім колосом, буком, смерекою
Та барвінком ти входиш в життя,
Попід хатами мальвою, хлібом.
Я твої журавлині пісні,
Сонях, писанки, мамині руки
Та в молитвах її рушники
Вишивані до серця горнула,
Крізь роки пронесла. Зберегти
Чистоту ту джерельную мріяла.
Верби, схилені коло води,
Кольорові стрічки у віночках,
І лелеку, що щастя несе,
Чорнобривці, любисток, зозулю,
Довгі роки життя що кує,
Дідух, крайки, різдв'янії свята,
Синє мирнеє небо... Тобі
Не пристало так бути розп'ятою.
Я благаю, воскресни. Живи!