То світ як Всесвіт, таке велике
І многолике,
Там кожен, хто слово це сказав,
Діяти його призвав.
То наче зірочки на небі,
Кожен в його потребі
Перебуває весь свій час,
То сили глас.
У кожного свій вік,
Є такі у котрих він стік,
А є такі в яких є ти початком,
Для поштовху ідей повинен бути коліщатком.
Слово як стіна з невидимих сполук,
Емоції, голос, звук
В музичній оправі,
В поганій і добрій справі.
То сила меча
Яка зносить голови з плеча.
Там є все, чим людина володіє,
Хоть і чоло сивіє.
Воно має силу, що володіє людьми,
Там є всі ми
І той хто до нас був,
Та тільки він в слові голос свій забув.