Це ти одна із тих потвор
Твій світ як дзеркало упав
І розлетівся на шматки,
По колу моторошний крик,
Туманить розум і гнітить.
У радості немає зла,
Сувора посмішка суха,
Аж доки ти в забавній грі,
Ридай, молися у пітьмі.
А хтось у бік штовхає знов,
Скрипить розважливо зубами,
Це ти, це ти одна із тих потвор,
Яка наблизилась до рани.
Клубком із темряви повзеш,
У липкій крові по кістках,
Смердиш розлючена у піні,
Свій гнів отруєний ковтнеш.
А потім корчишся у рані,
У гною скиглиш і мовчиш,
Кайдани хочеш розірвати,
Щоб відродитися на світ.