С благодарностью к Фриде Полак за поэтический перевод
на украинский язык http://www.stihi.ru/2018/06/21/6267
* * *
Белый первоянварский явившийся снег
Новогодний, –
как чистая в жизни страница.
Может счастье?! В сугробах на солнце искрится,
До утра задержалось, зайдя на ночлег?!
Я бы только о счастье писал и любви,
Да разлились, как в детстве, по строчкам чернила.
И не вырвать страницу. С годами нет силы,
Сбросив грусти налет, праздник, бал оживить.
Голубая мечта… тот из песни вагон…
Снова хочется верить: мы в нем пассажиры.
Но все чаще я падаю в черные дыры
Вниз
пускай не в реальности – но и не сон.
А в мечтах возвращаюсь в родительский дом,
Где еще все мы вместе, глядим с фотоснимка.
Чувство счастья… С годами оно чуть с грустинкой.
Я к нему поднимаюсь… все реже, с трудом,
Ухватившись за хвост улетающих птиц
Тона, цвета по-прежнему ультрамарина.
Радость… краски ее, как на фото старинном,
Пожелтевшем, хранящимся между страниц.
Мы с годами, как в детстве, чураемся плакс.
Ценим в жизни остатки, что, помнится, сладки.
(Вкус последних конфет, снятых с елки украдкой.)
Обмакнувши перо, из чернеющих клякс
Утро, солнце рисуем. Цвет счастья?.. Подчас
Он весны колорит, с нею встречи. А летом:
То он розово-алый оттенок рассвета,
То любви –
цвет зеленых, волнующих глаз.
P.S.
Он… – искрящийся снег новогодний сейчас.
02.01.2018
*5-е место - Площадка «Любовь По Фрейду». Конкурс «Ключи от счастья».
*5-е место - Поэтический Клуб «Золотой Папирус». «Литературный марафон. Май. 2018»
*Фаворит внеконкурсных произведений - Поэтический Клуб «Золотой Папирус».
Конкурс «Где живёт Счастье?.. 5».
Предложение к продолжению: http://www.stihi.ru/2018/02/23/7962
ФРИДА ПОЛАК http://www.stihi.ru/avtor/fridapol
Поэтический перевод на украинский язык.
КОЛІР ЩАСЦЯ
Білий першо-січневий пухнастенькій сніг,
Новорічний, як чиста легка плащаниця.
Може, щастя в заметах на сонці іскриться?
Може, місяць до ранку на землю приліг?
Я писав би про щастя та світлу любов,
Та розлилися, ніби в дитинстві, чорнила.
Не закрити сторінку – бракує вже сили
Зняти смутку наліт, бал пожвавити знов.
Хай давно відлетів той блакитний вагон –
Тільки хочеться вірити: ми пасажири.
Та частіше лечу в несподівані дири –
Взагалі, не реальність, але і не сон.
Я у мріях вертаюсь на рідний поріг,
Де усi ми знялися на знімку відразу.
Щастя! – я відчуваю складніш раз до разу:
Що в дитинстві воно залишилося, звик.
Ухопившись за хвіст перелітних птахів,
Вірю вісниці кольору ультрамарину:
Радість поряд...– і, нібито фільм старовинний,
Обережно укладена десь між рядків.
Ми з роками стаємо чуттєві стократ,
Ті залишки солодкі. Згадати приємно,
Як цукерки знімали з ялинки таємно.
Та минуле, на жаль, не вернути назад!
Колір щастя який? Серед днів і ночей
Він весни колорит, з сонцем зустрічі зранку,
Він рожевий відтінок морського світанку
Та любові – зелених коханих очей.