«Я соромлюсь свого тіла»-
Це надія для усіх.
Допоможуть подолати
Біль й недугу,майже,в всіх.
До проекту спішать люди,
Бо чекають на дива,
Та бувають вони всюди ,
І надія в них жива.
Лікарі,що на прийомі,
Радо всіх приймають.
До вузьких спеціалістів
Усіх відправляють.
У клініці Катерина
Всіх привітно зустріча.
Не проходить жодна днина,
Щоб не звершились дива.
Врівноважена Людмила
Всім поради теж дає.
Кого бачила раніше -
Багатьох не впізнає.
А Валерій добродушний
Пацієнтів огляда,
Бо звернутись до проекту
Їх заставила біда.
Лікарі,що дані Богом,
Творять,просто,чудеса.
Й повертаються додому
Вже не хворі – а краса.
Є хвороби різні в людях,
Заганяють в глухий кут.
Та у свято і у будні
Всіх чекають саме тут.
Допоможуть стать на ноги,
Знов почуть пташиний спів.
До проекту – всі дороги,
Й описать все – брак аж слів.
Але вдячні що створили
В Україні цей проект.
Люди все це оцінили,
І проекту,ну…респект.
Вдячні всім за лікування,
І надію на життя.
Десь діваються страждання:
Йде воно у забуття.
То ж нехай Бог помагає,
Щоб проект цей існував.
Хай надія окриляє,
Й до життя всіх поверта.
29.04.2018 р.