Ніхто не видить ні Христа, ні Бога.
Ніхто не знає, чи у світі є
Та мить спасіння і душі дорога,
Яку в кінці могила заснує.
Я бачив дівчину, що Бога кобенила,
За смерть до болі кровного життя,
За смерть того, кого вона любила,
За те, що він забрав її дитя.
Колись той Бог також утратив сина,
Тому запитують його Святі вуста:
«За що дитині ви списали спину?»,
«За що його прибили до хреста?».
І дав він сину волю Воскресіння,
Щоб поруч з ним, те праведне дитя,
Давало шанс людині на спасіння,
Опісля грішного і ницого життя.
________________________
© R. Tserkovnyy 2018