Нехай життя закутують тумани,
І, часом, золото у небі не блищить, -
Я буду цілувати твої рани,
Щоб у душі твоїй не вицвіла блакить.
Ти – паросток життєвої краси!
Поезія в тобі, як хвилі моря.
Я буду віддаляти ті часи,
Щоб ти не знала старості і горя.
Життя- наш сон. А світ – це наше ложе.
Тут ми зустрілись, лиш єдиний раз.
Я – аромат, а ти на розу схожа,
Що віддає мені свій лагідний наказ.
Нехай життя закутають тумани,
І збліднуть лиця у нічній імлі...
Я буду цілувати твої рани,
Щоб ти була щаслива на землі.
____________________________
© R. Tserkovnyy, 2018