***
Народе мій, невже ти не проснешься,
От так і будешь бідкатись, жебракувать.
Само собою лихо не менеться,
За волю треба битися, весь мир піднять.
Народе мій,відчуй шалений вітер,
До болю крає скроні,тисне,обпіка.
Не можна у такій халепі жити,
Життя пусте-безглуздя, вогняна ріка.
То ж бо прокиньтесь, браття мої вірні,
Не гайте час, його і так не вистача.
Я розумію, ми голодні, бідні,
Та сподіваюсь,ще горить в душі свіча.
В. Савош.