Тонкий холодний подих в бліду шию.
Так ріже спритно, мов розбите скло.
Червоно-жовтні плями по асфальту
і на стінах,
давно прокрались й у моє вікно.
Ледь видний образ від меланхолії
стоїть над ліжком, мов страшний палач.
Зрубити спокій, що і так є полохливий,
заносить лезо, хоч сідай і плач.
І тихий стукіт об віконну раму
так б`ється, як підбитий птах.
Осінній вітер хворобливий
гарячі хвилі впліскує у снах.
Замочить всю мене, мою квартиру
і не сховатись ні під ковдрою, плащем...
Запустить у волосся руки онімілі,
і зблідне північ під дощем..
10.12.2015 "Бессонница"