Співала скрипка в переході,
Смичок торкався ледве струн.
Мотив перлився на свободі,
Формулював містичну гру.
Для кого ж так лились етюди,
Кохання чуйні голоси?..
А мимо квапилися люди
Не відчуваючи краси.
Несамохіть несли з собою
Світ ніжних звуків від митця.
Потоком щастя і любов’ю
Заполоняло їх серця.
О, як же душу розтривожив,
мотив старого скрипаля!
Ожив твій образ,
біль примножив,
твій голос вчувся звіддаля.
Я вислизала стороною
Від мрії, пам’яті, мети.
А вниз по сходинках за мною
У вічність плив живий мотив.