Діди воювали, на Польщу напали,
Віджали Естонію, Ригу, Литву.
Від фінів Фінляндію потім звільняли,
Везли для параду фашистів в Москву.
Та радісні марші звучали недовго,
Прийшла дуже швидко розплати пора,
Від тих же фашистів втікали до Волги,
Здавались в полон і вступали в РОА.
На щастя тушонку давали «піндоси»,
Одежу і зброю, машини, зерно.
Конвої везли, навіть ті ж папіроси,
А дух піднімали «піндоським» кіно.
А потім цивільних шеренгами гнали,
Гвинтівку на трьох видавали одну,
От так Україну діди визволяли,
А ми прославляємо кляту війну?!
Така Перемога не снилась і Пірру,
У братських могилах їй справжня ціна.
Тому у безсмертні полки я не вірю,
Тому і скорботна для мене весна…