Дитячий гомін майже вщух,
Спустився вечір коло хати.
Бузок схмелів після дощу,
Розносить терпкі аромати.
Небавом сонечко сповзло
В далекі хмари темно-сині.
Стихає й втомлене село,
Роботи всім хватає нині.
Я прочинила в ніч вікно,
Хотіла звідати в ній тишу.
Травнева ж ніч – живе кіно,
Йому дива сценарій пишуть:
Малює місяць верболіз,
Світліш від променів надворі.
Втішають погляд аж до сліз,
Дощем умиті ясні зорі.
Крильми змахнув кудись кажан,
Шукає видко сонну здобич.
Проснувсь, чалапає їжак,
Йому ніч також до вподоби.
Гайочок будить соловей,
Тьох-тьох прилинуло до хати,
Весни незмінний апогей,
Для молодят – актор затятий.
Бажала я в травневу ніч,
Відчути серцем тишу в тиші.
У травні тиша, певна річ,
Рядком вкладається у вірші.
08.05.2018
Фото моє
http://www.stihi.ru/2018/05/09/5761 переклад тут Оля Кайдалова