Квітують маки посеред війни.
Горять під сонцем, наче краплі крові.
А чорні хмари десь у далині,
Немов до бою, до грози готові.
Закриють сонце, градом упадуть.
Дощем рясним на полі розіллються.
І цвіт червоний разом обірвуть.
Та маки, мов солдати, не здаються.
І знов розквітнуть. Їм іще не час
Вмирати. Їм ще треба жити.
Надію дарувати для всіх нас,
І цінувати кожну мить навчити.
Здригається від вибухів земля.
Життя – хвилина. Як яскрава зірка,
Згорає, залишаючи ім’я.
Квітує мак, землі моєї квітка.