Стій і не дихай, чуєш, ні пари з вуст!
Фауст в мені із попелу пророста
Я кулаки стискаю аж чутно хруст
Я намагаюсь порахувать до ста
Струни нікчемно рвуться (на шмаття) в бій
Струни - вони звучать лиш покИ живі
Я виймаю серце й даю тобі...
...Та вислизає з рук і зника в траві
Я випускаю карму на ешафот
Фауст невільний б'ється в моїх персах...
Просить спинити мить хоч на кілька нот,
(Хоч і за це не бути на небесах).
...Час зупинивсь. Повiтря таке тверде.
Снiг осiда нечутно на гранi рук
Я намагаюсь дихати. I тебе
Прошу мені лишити принаймні звук.
Звук з яким кроки снігом риплять вночі
Звук олівця i лінiї на паперi.
Фауст в менi на волю шука ключі
Я.
Відчиняю.
Двері.