Дитинство

Ти тремтиш, коли вперше пірнаєш в повітря
З парашутом. А воно-коли задуває свічі на святковому торті.
Ти постійно ховаєшся за штори від світла,
А воно його зустрічає, кладучи на підвіконня мале підборіддя.
Воно може повчити навіть тебе, як тримати постійно у ритмі чарівні сміху акорди.

Ти чекаєш відпустки, радієш,
Коли на екрані повідомлення про заробітну плату.
А його щастя ти навряд чи щиро вже зрозумієш-
Щастя, коли мати читає казки, а в двері заходить втомлений тато.
Та вони посміхаються. І разом ідуть у садок гуляти.

У твоїм полум'янім серці вже давно спопеліли дрова,
Що колись зігрівали всіх навкруги.
І тепер ти зовсім не відомий у під'їзді урвиголова,
А немов загублене кошеня у світі, де кожні другі-стукачі й вороги,
Та один із тих, що людяність серед стресу і втоми намагаються зберегти.

Відчини зранку штори, запроси до своєї квартири й до самого серця сонце.
Не зламайся. Не візьми у руки та душу зброю. Не почни війну.
Слухай внутрішній голос, він тобі допоможе не загубитися і побачити світ на долонці.
Вирушай у таємничу подорож пліч-о-пліч з собою, припинивши внутрішню боротьбу.
А коли втому відчуєш, сядь зі старою гітарою на траву. Задай вогню.


Рецензии