Щоразу зиркну крiзь вiкно...

Ирина Боговина
           ***
Щоразу зиркну крізь вікно,
Чи грім, чи дощ, чи градом сіє,
Чи грюка віхола у скло-
Живу на п"ятому...що вдієш?..

Коли б жила в батьківській хаті,
Там все по іншому, чим в нас,
Там знають всі кого як звати,
Про діда й бабцю водночас...

Там шурхотіння чуєш вітів,
Там поряд все, лиш вийди в двір,
Там все найкраще, що є в світі,
Де вперше світ зустрів, повір...

Щораз всю вулицю скликали
Гуртом робить на дім заміс,
Лимпич з замісу формували,
Опісля співи, танці, сало,
За помічь щедрий могорич...

У вихідні скрізь чулись співи,
Баян, гармошка на селі,
Горлав на всю округу півень,
А ми сміялися малі...

Односельчани в степ пішли,
Лиш спогад часу залишився,
Старенькі вишні відцвіли,
Світ на очах перемінився...

Там шурхотіння чуєш вітів,
Там поряд все, лиш вийди в двір,
Там все найкраще, що є в світі,
Де вперше світ зустрів, повір...

Щоразу зиркну крізь вікно,
Чи грім, чи дощ, чи градом сіє,
Чи грюка віхола у скло,
Живу у місті... що тут вдієш...

           ***