Так не спокійно і бентежно, нерви лоскочуть.
Очі не бачать, не працюють, а пальці чаю хочуть.
Так заспокійливо і тихо, і ніч прийшла до тями.
Та кави нам не треба, ми йдемо своїми стежками.
Бентежна ніч, пліч о пліч, та піт на обличчі.
Ми не згадаєм коли і що вже нам личить.
Коли ця ніч заведе нас своїми стежками,
Як не заспокоїть дитину голос мами.
Протести, мітинги, бійки, сварки, перестрілки.
Ми тільки можем що зводити один на одного стрілки.
Та заспокой свою душу, та прийди до тями.
Згадай той вечір і чай у рідної мами.
Ти не один, як один то не завжди одинокий.
Та й бачиш все, не чужак, не птах одноокий.
Сторонній подих, і аромат домашнього чаю.
Звіриний подив, ти цар що не знає відчаю.