Цілую сльози, що в рядках,
А поміж них душа благає,
Вона у снах моїх блукає,
Лишає босий на стежках...
Збирає там духмяні роси,
Де ціле море стиглих трав,
Чекає щоб я в них упав
І розплітає свої коси...
А сивий місяць знов утік,
Сховав, примружив свої очі,
Під ніс собі щось там белькоче,
Чи може бачить не хотів...
Чи гріх кохати лише в снах,
Житттю полишити буденне,
Жадати серцем нездійсненне,
Взмахнути крилами, як птах...
То знає Бог, а я не він,
Чи в тих рядках є й моя доля,
На все його, Господня воля,
Йому молитви і уклін...
П.В.М. 12.05.2018г.