Коли тяжко, чи сум одолає,
Чи тривогу на серці таю,
Найріднішу матусю згадаю,
Найдорожчу людину свою.
Що щоденно і кожної ночі,
Мов пташина, летить до гнізда.
Повні неба її сірі очі,
І усмішка її молода.
Не забути, повік не забути
Колискової пісні мотив.
В мами - ніжні і лагідні руки,
До яких цілу вічність іти.
А у голосі - шепіт любові.
І тривога за нас, за дітей,
Що із першим промовленим словом
Йде у серце її золоте.
Хата батьківська, де малюками
Проводжали лелек у літа,
Зустрічає мене рушниками,
Шляхом зоряним йде по світах.
І коли вирушаю в дорогу,
Пам'ятаю я, що все одно
За дитинства далеким порогом
Материнське нам сяє вікно.
Що для неї важливе в чеканні?
Хоч рядочок в конверті пришліть...
Знов не стулить очей до світання,
Бо така її доля - любить.
Те вікно... Не погасне у ньому
Тиха пісня, одна на віки:
"Приїжджайте частіше додому"
Де щомиті чекають батьки.
Приїжджайте частіше додому,
Прилітайте, лелеки малі!
Приїжджайте частіше додому,
Бо не вічні батьки на Землі.