Бутафоричність існування власного
страждань намети зводить нанівЕць...
пекельно знудивсь, мабуть, від прекрасного,-
жахІв бажає праведний Творець.
Я призвичаїлась, Батьківські правила...
сказав - відрізав,- не чекаю див...
допоки безпритульний привид Авеля
мені свої жалі не розповів...
не вірилось, що ми герої мультиків...
подоба? Та облиште! Сміх і гріх!..
Транформери і фіксіки, і фунтики,-
хіба згадаєш водночас усіх?!..
ЧасткИ неперевершенного творення,
котрІ живі допоки є Господь,
а те, що почуттями ми спотворені,
що нас шматують совість, гріх і плоть,-
кіношна, Богом створена, історія...
блукає Авель,- спокою нема...
моє життя - вселенська бутафорія,
написана у вигляді псалмА.