Чи буває таке, що нема вже що сказати?
Буває,час спливає, всі настанови, що мати
Давала з дитинства були вжиті,
В цьому нелегкому житті.
Буває, ставши матір’ю, помилки допустивши
Всіх та себе за них простивши,
Потрапляєш в такий стан чи то в пустку,
Одягаєш білу хустку.
Ні не чорну, бо нема бажання в чорному бути,
Лише біле приваблює, так хочеться забути,
Те, що вже ніколи виправити не в змозі,
Йдучи по життєвій дорозі.
Нема бажання навчати,
Та й нема причин мовчати,
Лишень подяку за життя прийміть мамо,
Зміни приймала відкрито, аби не жити так само.