Кожен твій подих, крок, поцілунок і ніжної шкіри шовк,
Кожен твій вигин і вм'ятина, родимка, волосок,
Тембр і висота, вій довжина й голови незначний кивок,
Розсип зірок у очах, розсип твоїх думок.
Ти скульптура генія і картина майстера одночасно,
Біля твоїх ніг усі всесвіти майбутнього і сучасні,
Скульптор дивується власні тручи зап'ястя,
Як ти витримуєш там, як зберігаєш щастя?
Ти досконалість, зліплена лабораторна штучність
Кинута в джунглі, й плювати хотів на зручність,
Пристосованість, до життя придатність, душі протяжність,
Ще й нарікав, мовляв, де хоча б квола вдячність?