Ты... Эмиль Дубров

 
Оригинал

Ты шептала тихо "Нельзя..."
И смеялась ... не пряча слёз...
"Мы ведь , просто , с тобой друзья ,
Почему же...?"- простой вопрос...

Я ,в твоих утонув глазах,
Пью из губ твоих тихий смех...
-Беззаботная стрекоза ...!
Ты в себя, ведь ,,влюбила'' всех...!

-Что ответить на твой вопрос -
В голове , пеленой туман...
Опьянев от твоих волос ...
Обнимаю , твой гибкий стан...


Переклад Віри Бондаренко


Шепотіла тихо «Не можна…Ні…»
І сміялася, сліз не хова…
«Ми ж з тобою друзі…» Мені
Оберталась від них голова.

Я в твоїх потонув очах,
П’ю із вуст  твоїх тихий сміх…
- Безтурботне моє дівча!
«Закохала" ж у себе всіх!

Острах бачу в очах твоїх
В голові пеленою туман
Зап’янів  я від чар твоїх
Обіймаючи дивний  стан.