Перші кроки внученяти
йому дуже дивні,
пройде трохи, навкруги озернеться,
потім ще сміливіше, бо нейметься.
Він далеко від Землі, росте,
посміхається йому й сонечко золоте.
Як навшпиньки стане високо дістане.
Марчику - зернятко маленьке,
як ніженьки побіжать,
то побачиш ти Земну Благодать,
як біжать струмочки в долини,
як дощик в калюжах бульбашками грає,
літо зустрічає.
Як Дніпро жене свої хвилі,
в гаях щебечуть солов'ї,
в полях хитаються волошки сині,
ніби п'яні.
І куди не подивишся ти,
немає кращої Землі.
Вы можете прослушать данное произведение на канале автора: https://youtu.be/l_YVlOZdTvg