Колискова

Виктор Панов2
Дитятку качала
Мама молодая,
Тихо напевала:
"Доця, баю-баю"

А в той песне тихой
Авель все, да Каин:
В жизни много психов,
Много в ней окраин.

Шум травы сменялся
Топотом копыт.
Дед-Бабай гонялся
За теми, кто не спит.

Проносились мимо
Давние зарницы
В даль неумолимо --
Нечем зацепиться.

В стороне шептались
Демоны и боги
Выбирать старались
Малышу дороги.

Но, определенно,
С этим они рано.
В жизни ей знакома
Только песня Мамы.

И вздохнув невольно
Мама позабыла,
Как ей было больно,
Как судьба лупила.

Молодела Мама
И душой и телом,
Колыбель качала,
На дитя смотрела.

Стебелек росточку
Сок души вливая:
"Спи, Иришка дочка,
Спи, моя родная..."
**********************



Молодая мати
Люльку колисала:
«Діткам треба спати»
Ніжно вимовляла.

«Десь далеко вітер
Кручі обіймає,
Степ  яскравим світлом
Сонце наповняє.

Річенька шепоче
Струменю малому
Про буття жіноче,
Про нудьгу та втому.»

Янголи та біси
З далеку гукали.
Важку долю, звісно,
Малюку бажали.

Але вкрила Ненька
Лагідно рукою:
«Люлі-лю, маленька,
Матінко з тобою.»

Засинають нишком
Стовпи світоздання,
Засина Ірішка --
Мамціне  кохання.
*******************