Безсоння… Я місто тримаю в долоні –
чекай мене, доню.
І вулиці всі незнайомі.
Як ранок наступить – ти вийдеш із коми
минулих своїх подій.
Якщо ти боїшся – іди.
Але ти – я це знаю – незламний боєць,
ти не лицар – донька дракона.
І тому не біжи –
буде безліч причин,
але що тобі ті перепони?
От дивися – безсоння,
тихесенько сплять
всі ті люди, яких ти любила.
Це – тому що у тебе є сила
відвертати недобрі сни.
Але я нагадаю пісні.
Заспівай – все пройде, все буде.
Безтурботні твої ті люди,
хто не знає, чому не спиш.
Ось безсоння. Тихенько – місто…
Я тобі привезу намисто
із чарівного аметисту.
Ти заснеш, як колись в дитинстві.
Тож чекай мене, доню. Я тут.
Але мене ізнову звуть,
тому я приїжджаю пізніше.
Щоб у місті залишилась тиша.
Ти воюй із своїм безсонням
і тримай на долонях
місто,
цілий світ.
Ти це можеш.
Знаєш.
І радієш, коли світає.