Рий до кісток, дивися у корінь.
Сльози – не повінь, слова – не місток.
Кинь почуття, як решту в долоню.
Падай униз, як осінній листок.
Вимкни тепло і світло в вітальні.
Досвід – фатальний, поскрипує скло.
Бите – підлога в уламках сакральних.
Падаль кохання. Почеркане тло.
Бійся чеснот та посмішок стрічних.
Гнів тобі личить. Темний зворот.
Досить турбот – плюй у обличчя!
Викорчуй звичай “дивитися в рот”.
Кожен слухач – тінь з потойбіччя.
Рідна, найближча – завтра втікач.
Стань собі домом, стіною і піччю.
Простір космічний – здолаєш сама!