Село моє рідне, тобі я співаю
Заквітчану пісню отчого краю.
Моя Маринівко, колиско моя,
Тут рідне гніздечко, тут рідна сім’я,
Найкраща на світі дитинства земля.
Тут матінка рідна, тут спів солов’я...
З усіх наймиліша стежина хрещата
Між травами в’ється до рідної хати.
Тобою пишаюсь, ти – славна хлібами,
Радієш розквітлими диво-садами.
Живи і квітуй, моя рідная нене!
Буяй зелен-цвітом, надіє моя.
До тебе я лину в думках і піснях,
Ти завжди освітиш тернистий мій шлях.