Біленька хата за стодолом,
Блакитні очі два віконця.
В тій хаті ріс малим і кволим,
Та в ній завжди хватало сонця.
Хрущів ловили там з сестрою,
І пізнавали букваря,
В садку під вишнею старою
Читала мама Кобзаря.
Читала Лесю Українку.
І пахли,і цвіли барвінки!
Нас вчила,що то Батьківщина,
Вчила любити Україну.
Моє дитинство босоноге,
Які тепер знайти слова,
Тоді здавалось довгим-довгим,
І мама в ньому ще жива.
Летять туди знову лелеки,
І ми,щасливі і малі
В ставку полощемся у спеку.
А в небі хмари-кораблі
Пливли і вабили з собою.
У світ.У люди,та в дорогу.
І спогад той в очах сльозою...
Дитинство наше босоноге.
Одеса,травень 2018.