http://www.stihi.ru/2018/05/23/4498
Одинока лебiдонька
Гойнолка
Вона його по справжньому кохала,
А він не зрозумів... Чи не схотів?..
І з відчаєм вона його чекала,
Та білий птах за щастям полетів...
Вона його кохала до бестями,
З тугою обіймалися удвох.
Та дивний птах, торкаючись крилАми,
Злітав аж до невидимих зірок...
Тут, на землі, де пахнуть ніжно квіти,
На полі, де цвіте чортополох,
Там, де відчули б своє щастя в дітях,
Їм бути не судилося удвох...
Мой творческий перевод
Она его так преданно любила!
А он не понял...Иль не захотел?...
Ждала его любви, что было силы,
А он за синей птицей полетел.
Она его любила до безумья,
Но лишь с тоской своей была вдвоём.
К нему душой летела в полнолунье,
Он... к ярким звёздам уходил пешком.
Ей на земле, где ландыш белоснежен,
Где розовым цветёт чертополох,
Не выпала любовь, отца к дочурке нежность:
С любимым вместе быть не довелось.