оригинал
Весна вплела мне в волосы листву
Июнь - цветы, а осень – позолоту
И лишь зима , согласно естеству
Седые пряди, словно звук фагота.
Глубокий и печальный, будто стон
Идущий из глубин самой вселенной
Такой тревожный и проникновенный
И в тоже время нежно - утончен.
Он заполняет, все вокруг собой
Он проникает светлой грустью в сердце
Он просто звук …Он глух перед мольбой…
Перед годами , не закроешь дверцу…
Переклад Віри Бондаренко
Весна вплела у зачіску листи,
А квіти – червень… осінь – позолоту.
Зима же, відповідно лиш єству,
Доріжки сиві, наче звук фаготу.
Глибокий та важкий, неначе сон,
Що йде з глибин всесвітніх та гарячих,
Такий тривожній і такий тремтячий,
І в той же час тонкий, як камертон.
Заповнив все собою навкруги
І поселився світлим сумом в серці.
Він просто звук, нечуваний, глухий
Перед роками не замкнеш ти дверці…