Давним-давно Мольєр свого Тартюфа
в таких яскравих фарбах змалював,
що кожному з нас вистачило б духу
не стати жертвою його негідних справ.
Чи то зміліло нинішнє суспільство,
чи то достаток нас девальвував,
бо на вершині знову лицемірство
і вряд чи цим когось я здивував…
Десятки років водять манівцями,
тартюфи нас, пророчать люду рай.
Кінці ж ми мусим зводити з кінцями,
чекаючи коли настане край.
Край святотатству, ханжеству, блюзнірству,
бо підлість ница зараз править бал;
кінець відвертого розгулу бузувірства,
що слідом тягне ненависті шквал.
Ми надто часто віримо тартюфам,
їх сотням обіцянок, а не справ.
Фантом черговий кандидат нам „втюхав“
й пройдисвіт за стерно держави став.
Ми тонемо у цім бездоннім вирі,
не безкінечний міцності запас.
На жаль, тартюф у тій чи іншій мірі
живе й донині в кожному із нас…
26.05.2018