одна помилка и все,
що сердце пронесе
крiзь час - завмре.
один подих твiй менi,
неначе зорянi
вогнi у тьмi,
їх так багато, все ж
вони однi.
чого ж менi робити,
кого в тишi молити,
щоб нелюбити ту,
яку так хочеться любити?
я в снах своїх, неначе птах
до неi прилiтаю,
и мов квочка,
мовчки
по ночах,
в її очах
я завмираю.