*on Ukrainian
Як її не вистачає
--------------------------
Ніч з вікна забрала місяць,
та із серця спокій мій.
Не знаходжу нині місця –
пам'ять, як той лиходій.
Рину вмить увесь під ковдру -
в темряві я тут один.
І сиджу неначе бовдур,
кат нічних своїх годин.
Мої думи, думи мої,
як, куди від вас втекти?
Пам'ять травнем новим поїть,
схожим травнем, де є ти…
Я тікав від дум у гори,
в цвіт весняних полонин,
та на жаль, на моє горе,
там зібрав лише полинь…
Тягне все мене в минуле,
де від погляду тепло,
де тихенько пригорнулось
щастя під моє крило.
Так, то щастя вже минуло,
миттю світла пронеслось.
Наче зірка проминула
в небі темнім і пішло…
Темно тут. Так само зовні,
Душу знову душе сум.
Тіні темрявою повні
вбити здатні серця струм?
Струм той є - моє кохання,
моє щастя та біда.
Боже мій, почуй благання
та її мені віддай!
Та не буде те, що було –
де те світло і тепло.
Моє щастя облетіло,
цвітом білим полягло.
Ось чому - неспокій, Боже,
чому травень знов п’янить.
Може з глузду з’їхав? – може,
та тому сльоза бринить.
Бо чомусь життя дорожче
нездійсненна з нею мить…
27.05.18
===============================
короткий вариант на русском, написанный ранее:
Как её мне не хватает
--------------------------
Ночь с окна луну изъяла,
И спокойствие - долой!
Прячу тело в одеяло -
Полностью, всё с головой…
Тут темно, темно и извне,
и в душе кромешный мрак.
Где же милость молний, ливней?
Снова Май уходит… Ах…
Всё мотаюсь по квартире,
Думы думаю о ней.
Ничего, казалось, в мире
нет тех дум моих важней.
16.06.17