Очі мої бачили не раз
Відблиски нетлінної краси.
І бувало, довгий-довгий час
Я жила, неначе вільний птах,
На прості пісні в моїх устах
Озивались дивні голоси.
І ловило серце кожний звук,
Рожевіла юністю земля.
І в кільці Твоїх батьківських рук
Я росла, не знаючи біди,
І не знала ще тоді – куди
Ти штурвал скеруєш корабля.
Миготіли різні береги,
Я здаля дивилася на них,
І не знала ще, що вороги
Вже мене підступно стерегли,
І не знала міри світла й мли,
І не знала ще шляхів Твоїх.
Знала я тоді одну любов,
Що вона безпечною була,
Нічиїх не слухала намов,
Дарувала посмішки усім.
Звіддаля гримнув неждано грім -
І вона лишилась без весла.
7.01.1996