Старie акацiя... навiяне

Фиолетта
"гірка трунково прикра простота
рипить стара акація у білім"
(В.С.)



Старіє акація, - цвіт рудавіє в дощах,
В холодних  дворах  незадовго оселяться протяги,
На наших довірливих,  щирих і зрячих очах
Дні в лету повз літо  летять наче   вервиці  потягів.

А скільки ж то весен  акація   вабила  бджіл!
Всихає… Бува і  дощі переходять у засуху,
Лиш  білим по білому хрестиком вишитий біль ,
І де ж отой мед, та, обіцяна,  Богова пазуха?..

Завинені в крижмо ізнову долатимуть шлях,
Лелеки на стернях чекатимуть поклику осені,
Прекрасне, оте підсвідоме, залишиться в снах,
Покличуть із ганку  -  удосвіта вийдемо  босими.